Історія луцька

Лучеськ, Лоучеськ, Луцьк – милозвучні слова, що повертають нас у часи сивої давнини – на острів, де зародилося мальовниче і водночас могутнє місто. Місто, що протягом своєї багатовікової історії неодноразово було ареною доленосних історичних подій. Розташований на перетині торговельних шляхів, що вели до країн Заходу та Прибалтики, Луцьк поступово перетворився на важливий економічний центр; судноплавні артерії з’єднували місто з Києвом, портами України та інших чорноморських держав. Однак розвиток стародавнього Луцька був би неможливий без вигідного оборонного розташування – з півночі та заходу межі міста визначалися вигином ріки Стир, на півдні протікав Глушець,схід оточили непрохідні болота. Звідси і назва міста – Лучеськ – від слова “лук”, тобто “колін, вигин ріки”. Інша легенда пов’язує назву “Лучеськ” з ім’ям вождя східнослов’янського племені дулібів – Луки, який і започаткував стародавнє місто.

Існують інші легенди про назву нашого міста. Вперше згадка про Луцьк з’явилася у Іпатіївскому літописі (датованому 1085 роком), який вже тоді вказав на досить істотний розвиток міста. Близько 1000 року Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі і збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилась на істотну перепону на шляху загарбників. Ця фортеця витримала облогу військ польського короля Болеслава Сміливого, Андрія Боголюбського, галицького князя Володимира Володаревича, Ярослава Осьмомисла. Місто тривалий час було нездоланною перепоною на шляху татаро-монгольської орди, однак у середині ХІІІ століття лучани були змушені зруйнувати свої оборонні укріплення. Вже у ті часи Луцьк відігравав роль економічного та адміністративного центру Волинського князівства, яке у складі Галицько-Волинської держави перегорнуло одну з найважливіших сторінок українського державотворення. 1388-1480 – роки князювання литовського князя Вітовта. Саме тоді, у 1429 році в Луцьку відбувається з’їзд наймогутніших монархів Європи, після чого місто наноситься на європейські карти. Місто пережило війну 1431 року. Саме тут українська політична верхівка переховувалася від татарського війська у кінці XV століття.

Деякі історичні та архітектурні пам’ятки цього періоду збереглися і по сьогодні. Неподалік замку знаходяться 4-поверхові підземелля старого міста, що використовувалися як склади у ХVI ст. – періоді торгівельного розквіту міста . Активні торгівельні зв’язки також певною мірою зумовили строкатий національний склад тогочасного Луцька. Окрім українців тут проживали литовці, поляки, вірмени, татари, євреї, та караїми. Події XVI-XVII столітть згадуються у тогочасних хроніках. У 1595 році козаки С. Нали-вайка здобувають місто, а у 1648 році відбувається нове повстання. Не менш розмаїтим було і релігійне життя міста. У 1569 році внаслідок Люблінської унії волинські землі переходять під владу Польщі. А у 1596 році Брестська унія законодавчо затвердила католицизм на Волині. Саме цей період залишив нам численні релігійні архітектурні пам’ятки. У 1706 році внаслідок шведського загарбання місто зазнає значних спустошень. ІІІ-й поділ Польщі возз’єднує західну Волинь з рештою українських земель і тим самим поповнює володіння Росій-ської імперії, однак вже у 1921 році Ризький договір передає Волинські землі Польщі. Розташований на межі проживання українських, польських та білоруських народів, Луцьк постійно перебував у колі інтересів таких могутніх держав як Російська, Австро-Угорська імперії, Литовське князівство. Поєднання елементів культури усіх цих народів і зумовило самобутність міста як з культної, історичної, так і з архітектурної точки зору.